***
Пусть кто-то без конца твердит Писанье,
Но сам не следует ему, – такой пастух
Чужих овец считает только, ну, а дух
Его не светел – нет основы Знанья.
Кто, не очистившись от грязи мыслей темных,
Оделся в пасторского платья облаченье,
Не зная истин и путей ограниченья,
Тот не достоин одеяний освященных.
Лишь видя зло во всём, и этим злом пленён,
Злочинец сетует, он дел своих достоин,
И в этом мире и в ином он недоволен,
И в этом мире и в ином страдает он.
Пусть слово сказано умнО, а человек
Ему не следует, – сравни с цветком красивым,
Без аромата… иль с глупцом велеречивым,
Непонимающим, зачем живет он век.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
